Напевно кожний художник, а особливо з великих турбувались про те що після них залишиться. Скоріше про те що вони не хочуть щоб після них залишилось. Художники знищували та знищують ті свої мистецькі праці котрі з якихось причин вони не прагнуть, щоб залишились та побачили світ.

У цій корекції пам’яті праць має місце продовження такої традиції, з повагою. Можна сприймати як само-вандалізм себе у співставленні до свого авторського твору. Чи довгоочікуване втручання. Або варіант досконалості у відношення до твору. Досконале паспорту. Та діалог із своїми працями.