Головна Путівник сайту Виставки Автор
 
 
 
eng

"Я є жінка. Ми є жінки"

 
 

Галерея BURSA, м.Київ, кураторка Юля Курмангаліна. Петро Ряска, діяння, живопис, малюнок, відео-документація діяння. 4 квітня – 5 травня, 2019 року.

У темі «Артерія. Жива кров. Жінка. Я є жінка. Ми є жінками» є розпочате мною з НУЛЯ без опори на історію фемінізму. Це не є про місію чи про карму жінки, не про материнство хоча воно присутнє як складова каркасу думки. Це про КОНСТАКТУВАННЯ ФАКТУ моїми очима. Саме жінка є генофондом людства. Нульовий каркасний стовбур оголеного факту дає можливість поглянути логістично, чи при можливості відчути думку без нашарування інформації боротьби за права жінок в історії людства.
Думка є дещо в русі, в пошуці початку, не зупиняється. Спроба повернутись в точку першого біологічного народження людини в історії людства шляхом родів так я ми знаємо це сьогодні.
Думка формує послідовність логічну. Від першої жінки, мама дочці, дочка свої дочці, дочка наступній дочці і так безперервно, живий струмінь крові передається, переливається виключно жінками. Жінка передає кров дитині із тіла в тіло, артерія в артерію, через пуп (плаценту). Кров є жінкою. Ми є жінкою через маму, в нас тече кров жінки.
Моя стверджувальна алегорія сприйняття по-дитячому образу мережі та плетива артеріального дочірнього живого, мама-дитина є моєю поетичною нарацією відносно пливу життя. Тендітна плівка плаценти перетворюється в мій маніфест як дитини, сприймаючи свій перший фізичний світ через жінку-маму.

Саме до думки що я є жінка, ми є жінки прийшов з поетичної буденної нарації оточуючих мене людей.
Сусідка у селі на мою працю в полі рефлексує до моєї мами що ваш Петро такий як «дівочка» (дівчина). Так як роботу в полі на Закарпатті виконують в більшості жінки.
Якось в Ужгороді художниця, одеситка Ліка Волкова з Нью Йорку зауважила: “Петро ти женщина”. (я у практиці резиденції)
І вже через певний час будучи в Одесі під час семінару з ушу, на пленерному майстер класі з малювання маленька дівчинка намалювала мене дівчиною з короною та великою бородою. Запитую її чому ти мене намалювала дівчиною. Вона відповідає бо я вмію малювати тільки дівчат.
Чи їдучи потягом на виставку «Я є жінка. Ми є жінки» жінка-сусідка в купе робить мені комплімент що в мене ноги такі красиві як у жінки.

І вже наступним після реакцій на мене з характеристикою що я є жінка, знаючи ситуацію міжстатеву в Закарпатській області відносно жінок, до нульового каркасу констактування факту долучаю показання наступних речей частина з котрих є теж поетично-наративна.

Певні усталі традиції міжстатевої соціальної культури Закарпаття розкривають недосліджене поле відносин. При народжені дівчинки радість є меншою ніж до протилежної статі. Але якщо народилась дівчинка то щоб виросла слухняною її можуть на мить покласти в шафу. В деяких районах Закарпаття у храмах жінкам не валовшно (вважається погано) підніматись на коврош (балкон де є хор) де є чоловіки. Трапляється, коли зустрівши дівчину на дорозі старий дідусь звертається до неї синку. Чи в ситуації розповідній на Закарпатті на запитання наприклад: Хто був присутнім на праці чого то…? Можемо почути відповідь: Шість люди і сім жун (жон), де люди мається на увазі чоловіки, а жун - жінки.

Після цього звертаю увагу на ситуацію жінок у світі.
Зокрема в деяких культурах (Китаї) днем народження вважається день, коли дитина вже з’явилась череві мами. І тут же маємо зворотнє в цих же культрах (Китаї та Індії) є присутній жіночий інфантіцид коли при народженні дівчаток нерідко вбивали, чи гендерно - селективні аборти в цих же країнах.

Думка про рух рідини в артерії жінки у часі об’єднує показані праці в Бурсі галереї, котрі в свою чергу є частиною діяння (акції та маніфесту). Діяння (маніфест) повстало з думки та після полотна «Жива кров. Артерія. Я є жінка. Ми є жінками» і є частиною пошукової форми мистецтва та самої виставки сьогодні. Виставка є моєю дією у співпраці з кураторкою Юлією Курмангаліною та галереєю Бурса. Що це є? Це є виставка чи діяння? Може просто виставка? Або діяння.

Візуально-концептуальна поезія самвидав «Людськи поте» (котра створюваласьпід час тривання події) присвячена усім жінкам світу мала окрему подію під час виставки, та була долучена як об’єкт до експозиції в її останні дні. На відміну від нульового початку думки, поезія наближала рух думки до сьогоднішнього часу. В ній використано стислу історію боротьби жінок за права жінок. Поезія була єдиним твором зробленим до цієї події окрім діяння. Проте сама виставка не була проектом, хоча на виставці був проект котрий був невеликою частиною виставки. Виставка скоріше ретроспектива в поєднанні з ідеєю проекту. Що було мистецтвом у цій події? Мистецтвом було акція та маніфест що відбувалось тотально у повітрі. Виставка підпорядковувалась акції та маніфесту котрий був задекларований на оголошенні-афіші.

 
   

 

     
     
     
 
 
 
   
         
  Людськи поте
Всім жінкам світу присвячується
Візуально-концептуальна поезія, самвидав, аудіо-запис,
Петро Ряска
4 квітня – 5 травня, 2019 року,
Аудіо-запис з візуально-концептуальної поезії самвидаву "Людськи поте", котра створювалась під час тривання події "Я є жінка. Ми є жінки" в галереї Бурса 2019 року. Поезія присвячена всім жінкам світу, мала окрему подію в часі виставки, та була долучена як об’єкт до експозиції в її останні дні. На відміну від нульового початку думки, поезія наближає рух думки до сьогоднішнього часу. В поезії використано стислу історію боротьби жінок за права жінок. Поезія була зачитана автором на закритті виставки "Я є жінка. Ми є жінки".
 
     
     
  "Жива кров. Жінка. Я є жінка. Ми є жінками", діяння,
Петро Ряска
Відео - документація: Ігор Стахнів
Переклад на англійську: Malgozata Stady
Монтаж відео - документації: Петро Ряска
В рамах 8 Міжнародного фестивалю мистецтва ефемеричного «Контексти», Сколовсько, Польща, 28 липня, 2018 року.
Тривалість: 16.40’’
 
     
 
Путівник сайту
Головна Контакти
Посилання
 
 
 
Створено 2004-2021, Петро Ряска